Я вот все прокручиваю в памяти лето и осень 2014 года. Иловайск, битва за Донецкий аэропорт. И зима 2015 года - Дебальцево. Никогда вам не писала о том времени.
Тогда, четко помню, много беженцев прибывало с Донбасса в Киев, и я помогала их размещению, поиску всего необходимого. Размещать людей было негде. Времени было мало. Нам отдавали помещения в Пуще, какие-то заброшенные детские лагеря, где ни воды, ни света. Сами беженцы и делали ремонт. Я наспех собирающая - матрасы, постель, полотенца, тумбочки, шкафы, одежду взрослую и детскую по всему своему району. Моей младшей только исполнился год, и я даже не имела возможности как-то отметить ее день рождения. Все, что я тогда летом 2014 могла себе позволить - это в тот день быть с ребёнком дома и один день никуда не ехать с тюками и пакетами для беженцев с Донбасса.
Это был пиздец.
И глаза этих людей не забуду никогда.
И плачущих детей грудных и постарше на руках у родителей.
Это была подводка к посту.
Теперь сам пост.
У стрічці читаю та бачу скарги наших людей-біженців, про те, що їх погано прийняли, що вони змушені жити у таборі для біженців – це може бути обладнаний спортзал у якійсь школі чи гуртожитку при Універі. Що їм треба і прибирати там за собою, і підлогу мити. Хочу таких запитати – ви охуїли? Ви що приїхали у відпустку? Чи розраховували на готель 5 зірок? Ви взагалі собі уявляєте, коли раптом потрібно прийняти 3-4 млн людей? Ви розумієте масштаби?
Особливо неприємно читати пости тих, хто поїхав не з Гастомеля, Ірпеня, Бучі, Харкова, Маріуполя, які просто тупо розбомбили цілими житловими кварталами, начебто стираючи з землі все живе. А тих, у чиїх містах не йшли слава богу, бойові дії. Тих, хто жив у квартирі, а не у бомбосховищах. А потім просто зібрав валізи, зачинив квартиру та з'їбався.
«Мне подали здесь плохой кофе»
«Таксист смотрел на меня странно»
«Я чувствую себя чужой в чужой стране»
«Мне негде выйти на пробежку. Рядом нет парка. Одни промышленные здания».
Ви шо, серйозно?
Ви влаштували свої дупи в безпеку, і сидіте з незадоволеним виглядом, тому що це виявилося не курортом. А за будь-які добрі умови, все одно треба платити гроші. Чим ви зараз корисні там, для людей, які залишилися тут? З різних причин лишилися. Хтось не зміг залишити лежачу бабусю, хтось роботу, хтось не зміг виїхати сьогодні, але хотів. Хтось 19 днів живе у метро чи бомбосховищах.
Якщо ви знаходитесь у безпеці в іншій країні, то може варто подумати про свою країну звідти? Як можеш допомогти особисто ти, які надати контакти людям щодо житла, роботи.
Я в ахуї з людей. Реально.
