Українська влада змушена поки що відступити від Києво-Печерської Лаври, яку, незважаючи на їхні вимоги, не покинув монастир Української православної церкви (УПЦ).
Спроб силою вигнати монастирську братію чи хоча б змусити її співпрацювати з комісією Міністерства культури з прийому-передачі майна так і не було.
Фактично ситуація навколо Лаври "заморожена", і, схоже, у цьому стані вона залишиться щонайменше до 26 квітня, коли відбудеться перше засідання у Господарському суді Києва за позовом УПЦ до нацзповідника "Києво-Печерська лавра" про незаконність приписів про виселення.
Про те, що вирішено не виганяти силою ченців, а дочекатися рішення суду днями, заявив голова Комітету Ради з гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв.
Тобто, по суті, влада пішла на виконання вимог УПЦ, яка заявляла, що не виселятиметься з Лаври до рішення суду.
Однак відступ у Києві влада, схоже, вирішила компенсувати посиленням тиску на Церкву в інших регіонах.
Як повідомляла "Країна", у низці областей місцеві ради розірвали договори з УПЦ на оренду земельних ділянок під церкви. Почастішали випадки захоплення храмів із подальшою передачею їхнім "конкурентам" із Православної Церкви України (ПЦУ). Нападають і на священиків УПЦ.
Не виключено, що одним із мотивів цього є прагнення зробити так, щоб після так і не закінченої історії з виселенням УПЦ з Лаври не склалося враження, що влада через опір віруючих зазнала поразки і готова йти на поступки.
Як можуть далі розвиватися події читайте у статті "Країни".
В очікуванні суду
Вже два тижні минуло з того дня, як монастир УПЦ мав залишити нижню Лавру, передавши її нацзаповіднику. Однак ченці залишаються в Лаврі, називаючи припис про виїзд у зв'язку з розірванням договору (за ініціативою нацзаповідника) незаконним без судового рішення, що його підкріплює. Ми повідомляли, що перше судове засідання щодо позову УПЦ призначено на 26 квітня.
Надіслану міністерством культури комісію з прийому-передачі лаврського майна, як і раніше, не пускають у будівлі, що займаються монастирем.
Як писала "Країна", після двох днів безуспішних спроб розпочати роботу комісія майже перестала з'являтися в Лаврі (вперше після цього з'явилася лише вчора, відвідавши один із покинутих корпусів Лаври). Натомість усі два тижні до монастиря приходили безліч віруючих, які молилися разом із братією та стояли в пікетах біля воріт та храмів, де не зупинялося богослужіння.
Влада так і не вдалася до сили, щоб вигнати ченців. Але вони й не перешкоджали акціям прихильників виселення УПЦ, які відбувалися навпроти пікетів. Протиборчі сторони вступали в словесні суперечки, які часом переростали в бійки, але до крові справа не дійшла.
І поки все йде до того, що на Великдень УПЦ залишиться у Лаврі. Що стане важливою символічною перемогою Церкви у нинішньому протистоянні.
Очевидно, влада не очікувала такого перебігу подій і такого тривалого опору віруючих і самої УПЦ.
Швидше за все, розрахунок був взяти УПЦ на переляк, викликати хитання в її лавах і розкол, щоб, коли монастир з'їжджав, частину ченців захотіли залишитися в Лаврі, перейшовши потім, можливо, до ПЦУ. Якщо такий варіант і був, він не вдався. У ПЦУ перейшов на даний момент лише один чернець - архімандрит Авраамій.
Силовий сценарій влада використати не наважилася. За поширеною версією – через позицію Заходу, який настійно не рекомендував цього робити.
Тому компенсувати в інформпросторі такий провал планів влада вирішила через порушення нових кримінальних справ та посилення тиску на УПЦ.
Так, проти намісника Лаври митрополита Вишгородського та Чорнобильського Павла, одного з головних спікерів УПЦ та натхненників опору владі, відкрили кримінальну справу за підозрою у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі та виправдання збройної агресії РФ, а суд оперативно ухвалив рішення про двомісячну дії.
А з початку квітня бурхливі події розгорнулися у регіонах.
Регіональний розріз
Хмельницька, Рівненська Волинська облради проголосували за заборону діяльності УПЦ у своїх регіонах. При тому, що ці представницькі органи не мають повноважень забороняти діяльність релігійних організацій, але, як було сказано, наприклад, у рішенні Хмельницької облради, депутати звертаються до президента України з пропозицією прискорити прийняття законопроекту №8221 "Про забезпечення зміцнення нацбезпеки у сфері свободи совісті та діяльності" релігійних організацій".
Зазначимо, що його ініціювала група народних депутатів із різних фракцій, хоча саму ідею цієї законодавчої ініціативи запропонувала "Євросолідарність"(ЄС) екс-президента Петра Порошенка. У ЄС не приховують, що проект спрямований на заборону УПЦ. Профільний комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту його ухвалити, але далі за це справа не пішла. Офіс президента, певне, не дав відмашки голосувати за законопроект своїх конкурентів.
Найсерйозніше те, що Хмельницька облрада у своєму рішенні порекомендувала органам місцевого самоврядування у регіоні розірвати оренду земельних ділянок, які перебувають у користуванні УПЦ. І на цю пропозицію відгукнулася низка місцевих рад. У самій церкві ці дії вважають незаконними, заявляючи, що перервати дії договору оренди землі достроково можна лише з ініціативи орендаря, а не місцевої влади.
Крім того, почастішали спроби змінити церковну юрисдикцію храмів. Вони мають місце насамперед на Західній Україні. Напевно , найгучніший випадок стався знову-таки у Хмельницькому.
У Покровському кафедральному соборі під час літургії колишній доброволець почав скандалити з тими, хто молиться, потім скинув на підлогу Євангеліє, після чого його пов'язали і викликали поліцію. Незабаром біля собору зібрався мітинг, під час якого відбулося голосування про перехід храму під юрисдикцію ПЦУ, яку в УПЦ назвали незаконною.
Цей випадок, до речі, і став підставою для подальших рішень місцевих рад щодо УПЦ у Хмельницькій області. А за прикладом Хмельницького прихильники ПЦУ захопили храми ще у кількох містах.
Як стверджують в УПЦ, одночасно триває непублічна агітація з боку влади серед єпископату та священиків Церкви переходити до ПЦУ, у разі чого, мовляв, їх дадуть спокій.
У той самий час роль саме центральної влади цьому етапі не остаточно зрозуміла. Безсумнівно Офіс президента зацікавлений у тому, щоб довести історію з Лаврою до виселення монастиря УПЦ і взагалі взяти під свій контроль цю Церкву заради якихось своїх цілей, теж не зовсім зрозумілих: чи справді влити її в ПЦУ, чи об'єднавши обидві, створити нову всеукраїнську церковну структуру
Проте у регіонах, схоже, скористалися ситуацією у своїх інтересах.
Так, політолог Вадим Карасьов вважає, що деякі регіональні групи впливу, які політично представлені у місцевих радах, "прийняли подачу центральної влади щодо УПЦ".
"Таким чином вони включаються до передвиборчої кампанії: адже вибори, схоже, будуть. А влада, як мені здається, в якийсь момент втратив контроль над ситуацією. А там уже вступили в бій дружини регіональних партій типу хмельницьких "Команда Симчишина" і " За конкретні справи "Герег та місцевих представництв національних політсил типу "Свободи" та "Євросолідарності", тобто місцевих еліт", - пояснює експерт "Країні".
Політолог Руслан Бортник каже, що ситуація з УПЦ "виплеснулася до регіонів", де її розглядають через призму політики.
"Церковне питання стало політичним, питанням позиціонування політиків, лідерів громадської думки, зокрема в регіонах. До Лаври прикуто дуже багато уваги, зокрема міжнародної. Тут сторони вперлися одна в одну, і без рішення суду статус-кво навряд чи зміниться. Але в регіонах надали ситуації з УПЦ нового імпульсу", - коментує експерт "Країні".
Як вважає Карасьов, якщо протистояння по лінії "Влада - УПЦ" розвиватиметься за тим самим сценарієм, інші політики "будуть ще активніше до нього включатися, шукаючи свій інтерес", а за всі супутні ексцеси суспільство буде пред'являти рахунок владі.
"Наслідки можуть бути дуже серйозними. У країні, яка веде війну, назріває церковна криза. Південний Схід і Центр України не надто релігійні - на відміну від Заходу, і там розгалужена структура УПЦ. Не випадково багато ієрархів Церкви, зокрема її глава - митрополит Онуфрій із західної України. І ось тепер у тамтешніх парафіян УПЦ знову забирають храми. Як би не вийшло, що на сході у нас війна з Росією, а на заході розпочнеться війна релігійна – між УПЦ та ПЦУ", - каже Карасьов.
Як припускає політолог Бортник, тиск на УПЦ не йтиме по всіх регіонах.
"Не думаю, що процес витіснення УПЦ, який ми бачимо на Рівненщині та Хмельницькій області, буде настільки ж сильним і на лівобережній Україні. Тут треба розуміти, що УПЦ - це одна з небагатьох соціальних структур, яка пов'язує всю країну, охоплюючи, в тому Потенційно розгром УПЦ, її розкол і переформатування призведе до ослаблення зв'язків між різними частинами України, що з'єднують її соціальних ниток.
Співрозмовник, що входить у коло великих меценатів УПЦ, у розмові зі "Країною" оцінив становище Церкви як "стабільно складне".
"Але встановлення - молитися і не сумувати. Дотримуватись тієї ж лінії: ми - українська Церква, нас багато, ми законослухняні патріоти, але свого не віддамо. Доноситимемо нашу правду всьому світу, підемо до судів", - каже джерело.
З боку влади він очікує на спроби законодавчо переписати правила функціонування церковних організацій, але "без особливого радикалізму".
"Хоча впевненості в цьому плані, звичайно, немає. У якийсь момент влада може спробувати застосувати силу", - каже джерело.