Учора великий резонанс викликала стаття в британському виданні The Telegraph, яке, з посиланням на дані порталу LGBT Military, повідомило, що у ЗСУ служить близько 50 тисяч ЛГБТ-солдат.
Також у коментарі виданню українські військові нетрадиційної орієнтації висловили сподівання, що їхня активна участь у війні, а також сприйняття гомофобії як "традиційно-російської цінності" призведе до зростання толерантності до одностатевих відносин в українському суспільстві.
Звідки взялася і чим підтверджена цифра у 50 тисяч ЛГБТ-солдатів не дуже зрозуміла.
Опитані "Країною" військові кажуть, що таких вони у своїх лавах практично не зустрічають. А толерантність до сексменшин в окопах знаходиться, м'яко кажучи, не на високому рівні - противника там називають не інакше як "під@рамами".
Соцмережами вже ходить солдатська байка про те, як український боєць засумнівався у великій чисельності ЛГБТ у ЗСУ, після чого його командирам "надавали по шапці" і вони написали "наверх" пояснювальну таку зміст: "вважаємо висловлювання зазначеного бійця про невелику кількість осіб нетрадиційної орієнтації у лавах української армії суто суб'єктивним і не репрезентативним висловом помилкової думки, оскільки боєць з початку війни жодного разу не бував у штабах”.
Водночас поява такої статті є показовим і далеко не першим прикладом того, як під час війни різні європейські структури та певні кола в Україні намагаються проштовхнути тему повної легалізації ЛГБТ-спільноти, вважаючи, мабуть, що через залежність від західної підтримки українська влада зараз не зможуть ігнорувати ці побажання.
Ще на початку червня Європейський суд з прав людини виніс вердикт про дискримінацію в Україні партнерів однієї статі щодо укладання шлюбних відносин.
Заклик до легалізації одностатевих відносин міститься й у згаданій статтею The Telegraph. Там йдеться, що одна з головних проблем ЛГБТ-бійців - неможливість узаконити відносини, а отже - отримати інформацію про партнера, який загинув на війні, прийняти медичне рішення або щодо організації похорону.
У Верховній Раді ще з березня лежить законопроект, ініційований групою депутатів на чолі з членом фракції "Голосу" Інною Совсун, про інститут реєстрованих партнерств, який, як стверджує ініціатори, допоможе ЛГБТ-парам отримати "рівні права в Україні з усіма іншими громадянами та громадянками ". До ініціативної групи входять і представники монобільшості "Слуги народу" (СН), у тому числі сама голова партії президента Олена Шуляк, що має за ідеєю збільшувати шанси на ухвалення законодавчого акту.
Джерела у депутатському корпусі кажуть, що голосів за законопроект групи Совсун поки що немає. Але, можливо, ситуація зміниться, якщо сама влада внесе схожий проект, про що вже ходять чутки серед противників легалізації одностатевих шлюбів, яку вважають кінцевою метою нинішніх спроб протягнути реєстровані партнерства.
Подробиці - у статті "Країни".
Партнери просять закон
Спочатку коротко про законопроект Совсун. Зареєстровано проект №9103 у середині березня.
Його ініціатором виступила народний депутат із фракції "Голосу" Інна Совсун, до якої приєдналися інші представники її фракції, а також фракції "Слуги народу", зокрема голова партії, заступник голови фракції Олена Шуляк, керівник комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, голова комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко.
Автор проекту про легалізацію одностатевих партнерств Інна Совсун. Фото: телеграм-канал Совсун
Ініціативна група пропонує законодавчо закріпити створення в Україні інституту реєстрованих партнерств для одностатевих та різностатевих пар. Тут важлива термінологія. Поняття "шлюб" у Конституції закріплено як вільний союз жінки та чоловіка. Якщо розпочинати розмову про якусь легалізацію саме шлюбів між представниками однієї статі, то треба змінювати Конституцію, що, по-перше, під час воєнного стану заборонено, а, по-друге, у мирний час вимагатиме тривалої процедури та 300 голосів депутатів на підтримку, що майже нереально у нинішньому складі Ради. Тому ініціатори законопроекту і не намагаються розповсюдити поняття шлюбу на одностатевих партнерів, а пропонують "партнерство".
"Реєстроване партнерство не є шлюбом і не є перепоною для створення шлюбу між партнерами, що реєструються, за умови дотримання інших вимог, встановлених законодавством України", - йдеться у законопроекті.
При цьому проект пропонує визнати на території країни зареєстровані в інших державах одностатеві партнерства та шлюби та документи, що їх підтверджують.
Реєструвати партнерства повинні органи державної реєстрації актів громадянського стану, а також у разі укладення традиційних шлюбів.
Партнерство прирівнюється до сім'ї у звичному розумінні цього слова, будучи "зареєстрованим у певному порядку добровільним сімейним союзом двох повнолітніх осіб однієї чи різної статі відповідно до норм Сімейного кодексу". Партнери набувають статусу близьких родичів, а саме – членів сім'ї першого ступеня спорідненості, незалежно від того, чи проживають вони фактично разом і чи ведуть спільно домашнє господарство (у Сімейному кодексі в характеристиці сім'ї йдеться про спільне проживання та спільний побут, взаємні права та обов'язки). )
Партнери зобов'язані спільно піклуватися про матеріальне забезпечення сім'ї і як члени сім'ї мають право на призначення пенсії, отримання грошової допомоги та інші соціальні гарантії, передбачені законодавством. Нажите у партнерстві майно вважається спільною власністю.
Цікаво, що закон у разі прийняття в нинішній редакції дозволить реєструвати партнерство за відсутності однієї особи (на підставі поданої нею заяви) або поза органом реєстрації актів цивільного стану, наприклад, якщо партнер - військовослужбовець та документ складає його безпосередній командир (начальник) або головний лікар медустанови, де знаходиться один або з партнером, засвідчуючи партнерство гербовою печаткою військової частини або лікарні.
Законопроект прямо не регулює питання батьківства партнерів, що реєструються. Але, як вважають противники легалізації одностатевих шлюбів, документ пропонує законодавчу лазівку щодо цього питання. Сімейний кодекс України прямо говорить у статті 211, що усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі. Це право для подружжя або однієї особи не молодше 21 року. Але у разі ухвалення законопроекту № 9103 індивідуальний усиновитель одного або кількох дітей зможе укласти одностатеве офіційне партнерство, і таким чином одностатева пара обійде СКУ.
Загалом ініціатори законопроекту пропонують для затвердження прав реєстрованих партнерів переписати більш ніж 40 законодавчих актів, у тому числі КЗпП, закони про громадянство України, соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей.
Повернемося після війни
З моменту реєстрації законопроект проаналізовано лише у трьох парламентських комітетах із запланованих 14-ти. Головний комітет – з питань правової політики – також ще не видав свої висновки.
Неспішний темп роботи комітетів може мати кілька пояснень. Зазвичай у більшості намагаються не давати ходу законопроектам, ініційованим не їх депутатами.
Готувала проект №9103 все ж таки народний депутат Совсун із "Голосу". Цілком можливо, що він взагалі взагалі не потрапляє до сесійної зали.
Велике значення з погляду "гальмування" процесу має сама ідея законопроекту. Легалізації одностатевих шлюбів в Україні є серйозний опір. У суспільстві ця ідея не користується популярністю. Категорично проти виступають і релігійні лідери.
"З 2017 по 2022 р. понад сто місцевих рад, у тому числі більше половини облрад, прийняли звернення до центральних органів влади не допустити ухвалення законодавства про одностатеві шлюби, навіть під виглядом якихось "партнерств". У понад 65 містах відбулися вуличні ходи на підтримку" сім'ї. У результаті влада не пішла на цей крок", - каже "Країні" лідер руху "Всі разом за сім'ю" Руслан Кухарчук.
Проте у затвердженій президентом у 2021 році нацстратегії у сфері прав людини, яка розрахована до 2023 року, залишається завдання для Кабінету міністрів внести законопроект про затвердження "інституту зареєстрованого громадянського партнерства". Проте зареєструвала законопроект депутат від "Голосу".
Кухарчук стверджує з посиланням на свої джерела, що у Раді існує лобі легалізації, до якого входять, окрім частини фракції "Голосу", близько 20 "слуг народу".
У перспективи законопроекту Інни Совсун він не вірить, запевняючи, що "швидше за все" Мін'юст внесе альтернативний законопроект.
Він прогнозує, що ідею "партнерств" спробують подати як вимогу Євросоюзу в рамках євроінтеграції Києва.
"Але це не відповідає дійсності. Серед країн ЄС справді є лобісти легалізації - це переважно Північна Європа. Єдиної консолідованої вимоги немає. Наприклад, член Євросоюзу та один із ключових союзників України у війні Польща займає офіційну позицію: жодних одностатевих партнерств, шлюбів. І вона не одна така. У ЄС є сильний сімейний, антиЛГБТшний рух. А прив'язувати євроінтеграцію до легалізації одностатевих шлюбів означає брехати. "Всі разом за сім'ю".
У свою чергу народний депутат Ярослав Железняк ("Голос"), який перебуває в ініціативній групі, наголошує на тому, що проект потрібен для воюючих представників ЛГБТ, які хочуть юридично забезпечити права своїх партнерів.
"Ми йдемо назустріч насамперед хлопцям та дівчатам, які на фронті та яким це потрібно", - коментує "Країні" Железняк, не погоджуючись, що це легалізація одностатевих шлюбів.
Противник законопроекту Кухарчук контраргументує, що Цивільний кодекс та інші закони і так дозволяють вирішити питання належності майна або, наприклад, приймати медичні рішення за партнера.
Як би там не було, джерела у Раді кажуть, що голосів за законопроект групи Совсун немає.
"Буде урядовий законопроект - подивимося", - каже співрозмовник серед опонентів ідеї партнерств, нагадуючи, що Стамбульську конвенцію, яка доповнила законодавство новими згадками гендера замість чоловічої та жіночої статей, у результаті прийняли, незважаючи на сильний опір релігійних кіл.
Політолог Вадим Карасьов сумнівається, що влада дійде до голосування за легалізацію, оскільки не захоче дратувати консервативну частину суспільства, чию підтримку намагається не втратити і чиї позиції сильні у військових колах.
"Ми, як і раніше, консервативна країна, консервативних поглядів дотримується електоральна більшість. І нам законодавчі ініціативи на кшталт запровадження одностатевих шлюбів не до місця і не до часу, хоча видно за публікаціями в західних ЗМІ, що цю тему потихеньку розкручують", - коментує експерт. ".
А ось після війни, на його думку, Києву наполегливо рекомендуватимуть повернутися до ЛГБТ-повістку, насамперед американські та західноєвропейські партнери.
"Звичайно, потрібно дочекатися результатів президентських виборів у США. Але якщо демократи програють Білий дім, естафету можуть підхопити німці. Тому що це питання м'якої сили, ідеологічної та моральної гегемонії. Яка посилюватиметься модель суспільства в Європі - ліволіберальна, тобто німецька модель, або консервативна - польська. Боротьба між ними розгорнеться і на території України", - вважає Карасьов.
