Вашингтону настав час визначитися з розумінням шляхів завершення війни в Україні - американський аналітик
Вашингтону час визначити своє бачення того, як має закінчитися війна в Україні.
Про це пише старший науковий співробітник відомого американського аналітичного центру RAND Самуель Чарап у своїй статті для Foreign Affairs.
Він вважає, що жодна із сторін не зможе здобути повної перемоги та контролю над бажаними територіями в найближчі роки, але при цьому обидві армії зможуть продовжувати завдавати ударів по непідконтрольній їм території. Таким чином, війна може стати "спустошливим багаторічним конфліктом, який не призведе до остаточного результату".
Тому Чарап закликає США та Захід зробити вибір довгострокової стратегії: розпочати переговори про завершення війни зараз чи через роки. Через роки, на його думку, основи конфлікту залишаться тими самими, але буде втрачено багато ресурсів та людей.
Чарап припускає, що контрнаступ ЗСУ "принесе значні результати". Але навіть тоді не призведе до "вирішального у військовому відношенні результату", а "велике переміщення лінії фронту не обов'язково покладе край конфлікту". Він вважає, що повне вигнання російських військ за межі України не обов'язково призведе до закінчення війни. Навпаки, президент РФ Володимир Путін може оголосити черговий раунд мобілізації, посилити бомбардування українських міст або просто утримати оборону, переконаний, що час працює на нього проти України.
Але й Росії навіть застосування ядерної зброї не обіцяє перемоги. Як і можливість захопити бажану територію військовим шляхом, на яку Чарап не вірить.
Він припускає, що конфлікт ризикує затягтися на багато років, що призведе до бюджетних проблем західних країн та глобальних економічних наслідків. Росія також буде ослаблена, але "ця користь не переважає витрати". Україні буде важко відновити економіку в умовах заблокованих портів, закритого повітряного простору, обстрілів міст, мобілізації та біженців.
"Оскільки переговори будуть потрібні, а про повне врегулювання не може бути й мови, найбільш вірогідним результатом є угода про перемир'я. Перемир'я - по суті, довгострокова угода про припинення вогню, яка не усуває політичні розбіжності, - покладе край "гарячій війні" між Росією і Україною, але не їхньому ширшому конфлікту", - прогнозує аналітик.
Він наводить як приклад відому аналогію - корейську угоду 1953 року.
При цьому він вважає, що можна розпочинати підготовку до переговорів, не чекаючи на завершення бойових дій і не припиняючи військову допомогу Києву. Тобто чинити дипломатичний тиск паралельно із завданням військових ударів.
Він вважає, що на вироблення дипломатичної стратегії Україні та Заходу можуть знадобитися місяці, але налагоджувати дипломатичний канал закликає вже зараз.
Чарап констатує, що Україна має отримати від Заходу якісь гарантії безпеки, щоб РФ знову не вторглася. Але вступ до НАТО, на його думку, зробить непривабливим укладання миру для Росії, і вона вирішить продовжувати війну.
Як можлива модель він називає вже згадану в ЗМІ ізраїльську, коли США максимально співпрацюють у сфері безпеки та постачання зброї без формальних зобов'язань участі у війні. На його думку, такий договір дав би Україні не лише "підвищене почуття безпеки", а й стимулювало б приватні інвестиції. А Кремль змусив би серйозно замислитись, перш ніж нападати знову.
Після цього Україна потребуватиме постійної допомоги та відновлення, а Росії пропонується дати можливість отримати більш привабливий варіант світу через послаблення санкцій при виконанні певних умов. Також пропонується запустити обговорення більш широкої моделі європейської безпеки.
Завершує статтю Чарап, наводячи як приклад можливого завершення конфлікту возз'єднання Німеччини 1990 року.
Нагадаємо, напередодні помічник президента США з національної безпеки Джейк Салліван заявив, що контрнаступ ЗСУ може допомогти Києву відбити "стратегічно важливу територію", яку зараз контролює Росія. За його словами, розвиток подій на полі бою вплине на будь-які майбутні переговори.
Раніше у Зеленського виключили переговори з Росією до виходу на кордони 1991 року, заявивши, що про поступки не може бути й мови.
