Аналізуємо 504 день війни в Україні.
Саміт НАТО. Дилема "умов"
Сьогодні розпочався другий день саміту Північноатлантичного альянсу у Вільнюсі. Результати першого дня ми аналізували тут.
На відміну від учорашнього дня, там з'явився Володимир Зеленський і провів низку зустрічей, зокрема з генсеком НАТО Столтенбергом та президентом США Байденом.
Причому сьогодні український президент був набагато менш критичним до саміту, ніж учора. Західні ЗМІ пишуть, що його вчорашні негативні оцінки комюніке – де немає запрошення України до Альянсу, але є виклад певних умов для вступу – викликали "лютість" у американців.
Але з огляду на те, що сьогодні Зеленський зустрівся і з Байденом, і з іншими лідерами західних країн, мабуть, ситуацію вдалося якось згладити.
Найрезонанснішою темою стали вже згадані умови, які має виконати Україна для отримання запрошення до Альянсу. І хоча чіткого списку таких умов немає, і Україна вимагає їх озвучити, на цю тему вже висловилися багато представників країн військового блоку.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус окреслив умови НАТО як "демократичний контроль над збройними силами". Тобто з цієї логіки влада в Україні має стати більш "демократичною" і провести якісь реформи.
Також Пісторіус заявив, що приймати Україну до Альянсу доцільно лише у разі настання міцного миру та вирішення питання кордонів.
"Будь-яке членство до того, як прикордонні питання буде врегульовано і настане мир, означатиме, що приєднання до альянсу може бути зірвано майже негайно будь-якою акцією", - заявив міністр, відповідаючи на запитання, чи зможе Росія зірвати вступ України, атакуючи її безпілотниками.
Мабуть, це ще одна умова – принаймні для Німеччини. Втім, інші країни його не озвучували (хоча швидше за все багато хто з них розмірковує приблизно так само) і зосередився на внутрішньополітичних реформах для Києва.
У США заявили, що головна умова вступу України - "наявність здорової, живої демократії та здорових, життєздатних, стійких демократичних інституцій". "І в Україні ще є над чим працювати в цьому плані", - сказав координатор Ради безпеки Білого дому Джон Кірбі.
Серед очікуваних реформ він назвав викорінення корупції, розвиток демократичних інституцій, створення сильної судової системи, встановлення верховенства права.
Тобто Захід зараз наголошує на проведенні в Україні тих реформ, які до армії прямого відношення не мають. І які він лобіює в Україні загалом десятиліттями. І це багато в чому нівелює ефект від скасування Плану дій щодо членства в НАТО для України. Адже все одно виходить, потрібно буде виконувати певні умови, перш ніж отримати запрошення до Альянсу. І хоч цей процес і не носитиме назву "ПДЧ", але по суті це мало що змінює. Тим більше, що умови щодо реформ держуправління та боротьби з корупцією Україна може виконувати довгі роки.
У Києві поширена думка, що це така собі форма "забалтування питання" - на тлі небажання частини країн Заходу взагалі приймати Україну в Альянс. Або бажання використовувати це питання для торгів із РФ.
Це частково правда. Такі сигнали із Заходу періодично надходять.
Але річ не тільки в цьому. Політичний та економічний уклад, що склався в Україні, справді радикально не вписується в західну систему координат. Причому за час війни цей уклад ще більше віддаляється від європейських норм (наприклад, за корупцією, збільшення якої визнав нещодавно екс-глава НАБУ Ситник).
Про цей момент ще місяць тому "Країна" писала з посиланням на джерело в дипломатичних колах. Нагадаємо цитату:
"Незважаючи на всю залежність України від зовнішньої підтримки, реально на внутрішні процеси в країні Захід впливає слабо. Питання, як і раніше, вирішує спайка чиновників, силовиків та бізнесу. А якщо брати місцевий рівень - то великий вплив криміналітету. Для Заходу ця система незрозуміла і погано піддається управлінню, а тому американцям та європейцям є небезпечною ідеєю запускати її всередину НАТО та ЄС.
До кінця війни на таких темах акцентувати увагу західні союзники не будуть. І авансом можуть давати будь-які обіцянки. Але коли після війни настане час вже предметно розпочинати переговори про вступ України до ЄС та НАТО, то всі ці питання відразу поставлять руба. Тоді й розпочнуться проблеми.
Перескочити через них можна лише на рівні геополітичної мега-угоди, з якою погодяться всі сторони. Коли, наприклад, конфлікт в Україні заморожується за "корейським сценарієм", а в обмін на це, як компенсація за втрати території, Україну одразу беруть до ЄС. Тобто не світ в обмін на території, а мир та вступ до ЄС в обмін на території.
Вступ до НАТО таким експрес-способом малоймовірний через побоювання Заходу війни з Росією. Але в ЄС – теоретично можливо. Втім, поки що подібна угода не проглядається", - каже джерело.
Гарантії безпеки від G7
Сьогодні на саміті НАТО країни "Великої сімки" вперше офіційно заявили про гарантії безпеки для України.
Як і очікувалося, зобов'язань вступати у війну на боці України там немає. Але є інші пункти:
1. Країни зобов'язуються продовжувати надавати Україні:
- допомога у сфері безпеки та сучасного військового обладнання на суші, у повітрі та на морі з пріоритетом на протиповітряну оборону, далекобійну артилерію та вогневі засоби далекої дії, бронетехніку та інші ключові засоби, такі як бойова авіація, а також сприяння підвищенню рівня оперативної сумісності з євроатлантичними партнерами;
- Підтримка подальшого розвитку оборонно-промислової бази України;
- тренування та навчання українських збройних сил;
- обмін розвідданими та співробітництво;
- підтримка ініціатив з кіберзахисту, безпеки та стійкості, у тому числі для протидії гібридним загрозам.
Ці позиції надаватимуться як зараз, так і після закінчення війни і у разі початку нової.
2. Зміцнення економічної стабільності та стійкості України, реконструкція та відновлення з метою створення умов, сприятливих для просування економічного процвітання України, включаючи її енергетичну безпеку.
3. Надання технічної та фінансової підтримки для задоволення невідкладних потреб України, викликаних війною з Росією, а також для того, щоб Україна могла продовжувати впроваджувати реформи, необхідні для просування на шляху до євроатлантичних прагнень.
Прописані та обов'язки України:
a) вносити "позитивний внесок" у безпеку партнерів та посилювати заходи прозорості та підзвітності партнерської допомоги.
б) продовжувати реалізацію реформ правоохоронних органів, судової системи, боротьби з корупцією, корпоративного управління, економіки, сектору безпеки та державного управління, поваги до прав людини та свободи ЗМІ
в) просувати оборонні реформи та модернізацію, зокрема, шляхом посилення "демократичного цивільного контролю" над збройними силами та підвищення ефективності та прозорості в оборонних установах та промисловості України.
Зазначимо, що це лише рамковий документ – детальніше гарантії буде прописано під час окремих переговорів з Україною.
Глава Офісу президент Єрмак також підтвердив, що це ще не самі гарантії, а декларація про початок переговорів із Україною щодо їх підписання. Тобто їх пропрацюють та підпишуть пізніше. Єрмак розраховує, що це відбудеться до наступного саміту НАТО у Вашингтоні.
Головне питання - чи будуть у підсумковому документі зобов'язання щодо конкретних обсягів та термінів поставок військової та фінансової допомоги. Або Захід не захоче зв'язувати собі руки і щоразу вирішуватиме за ситуацією.
Найбільш вірогідний саме другий варіант – принаймні саме таку модель надання допомоги ми спостерігаємо зараз. І поки що вона мало чим відрізняється від озвучених "Сімкою" гарантій.
Побічно це підтвердив і Володимир Зеленський. Сьогодні він дав зрозуміти, що рівень підтримки залежатиме від успіхів України на полі бою.
За його словами, Україну не десятиліттями підтримуватимуть партнери, якщо українські війська стоятимуть на місці.
"Нам пообіцяли підтримку стільки, скільки знадобиться. Але й багато залежить від того, що у нас буде на полі бою. Ми не маємо права чекати, що стоятимемо на місці, а нас десятиліттями підтримуватимуть", – сказав Зеленський.
При цьому слід вважати, що зобов'язання України щодо реформ можуть бути виписані конкретніше. Оскільки вони мають пряме відношення до вищезазначених умов для запрошення до Альянсу.
Ситуація на фронті
За даними українського Генштабу, ЗСУ ведуть наступ під Бахмутом, а також на південному фронті.
На Бахмутському напрямку на напрямках Біла Гора – Андріївка та Біла Гора – Курдюмівка "мали успіх, закріплюються на досягнутих рубежах". При цьому противник зробив спробу контратаки в районі Григорівки та на схід від Оріхово-Васильівки.
Російські паблики повідомляють, що українські сили просунулися в районі Берхівки на північ від Бахмута, але згодом відійшли під вогнем артилерії. Також росіяни намагаються контратакувати на захід від Клещеївки на південь від Бахмута (сама Клещеївка залишається під контролем росіян, про що пишуть і українські військові паблики).
Тобто продовжуються запеклі бої на флангах Бахмута.
На Лиманському напрямі протягом доби росіяни вели наступальні дії у районі Веселого, повідомляє Генштаб. Російські паблики заявляють про бої, що продовжуються, під Торським - у напрямку від Кремінної у бік Лимана.
Вчора ми повідомляли, що РФ перейшла там у наступ. Український військовий експерт Костянтин Машовець пише, що росіяни намагаються вибити ЗСУ з північно-східних околиць Торського. Українські військові паблики описують російські цілі на цій ділянці як заволодіння Серебрянським лісництвом та закріпленням на східному березі річки Жеребець. А потім розвернутися на південь і вийти на лівий берег Сіверського Дінця, щоб створити звідти загрозу флангам угрупування української армії, що знаходиться в районі Сіверська та Білогорівки.
На Запорізькому фронті основні бої розгортаються на північний схід від Роботино (напрямок Горіхів - Токмак), де ЗСУ змогли дві доби тому просунутися, пишуть військові телеграм-канали РФ. Наразі, обіцяючи за їхніми повідомленнями, йдуть як російські контратаки на взяті Україною позиції, так і відбиття нових атак ЗСУ.
Україна деталі боїв на цьому напрямі поки що не повідомляє.
"Вагнер" прощається зі зброєю
Сьогодні міноборони РФ заявило, що озброєння ПВК "Вагнер" передано російській армії.
Це дуже значний арсенал: 2 тисяч одиниць техніки та озброєння, серед яких: сотні танків, РСЗВ, "Град", "Ураган", ЗРК "Панцир", самохідні артилерійські установки, бронетранспортери та інша зброя, а також понад дві з половиною тисячі тонн різних боєприпасів (російські воїнкори пишуть про 25 тисяч снарядів різних калібрів) та близько 20 тисяч одиниць стрілецького озброєння.
За заявою МО РФ десятки одиниць техніки жодного разу не застосовувалися у бою. Також публікується відео із переданим озброєнням. При цьому воїнкори пишуть, що значна частина снарядів знаходилася на тилових складах "Вагнера" у Воронежі і запитують - чому їх не доставили на передову, коли Пригожин вимагав боєприпасів від Шойгу та Герасимова (за поширеною версією, як уже писала "Країна", в реальності снарядного голоду у "Вагнера" не було, а подібними заявами Пригожин готував ґрунт для заколоту).
Так чи інакше, якщо інформація від міноборони РФ відповідає дійсності, то сталося фактично роззброєння "Вагнера". Не можна виключати, що якась кількість стрілецької зброї чи гранатометів на руках у "вагнерівців" залишилася, але без важкого озброєння та систем ППО шанси на успіх нового заколоту, якщо ПВК його захочуть знову підняти, мінімальні. Тому сьогоднішня подія знакова - адже раніше зберігалася двозначна ситуація, коли підрозділ, що збунтувався, залишився при зброї, а значить, у теорії "могло повторити".
Крім того, факт здачі зброї говорить ще й про те, що керівництво ПВК в особі Пригожина та Кремль все ж таки досягли якихось домовленостей.
На це вказує й нещодавня заява Пєскова про зустріч Пригожина та Путіна - що було дуже характерним маркером, враховуючи, що напередодні російські ЗМІ завзято критикували куратора "Вагнера".
А сьогодні стало відомо, що пов'язані з Пригожиним компанії вже після заколоту уклали щонайменше дев'ять контрактів із державою на суму понад мільярд рублів. Це підряди на їжу для московських шкіл, лікарень та дитячого табору "Артек" у Криму.
Також, як пише RTVI, колишні контракти з компаніями Пригожина не розриватимуть і МЗС.
Іншими словами, Кремль, хоч і відібрав підряди з міноборони, які приносили основний дохід голові ПВК, все ж частину держконтрактів йому для "годування" залишив. А "Вагнер" зі свого боку здав важке озброєння. Що виглядає як якась угода, за якою сторони вирішили "мирно розійтися".
Але питання залишається щодо подальшої долі ПВК "Вагнер".
Учора в міноборони Білорусі заявили, що готуються приймати найманців у себе в країні. І, мабуть, ця частина угоди, про яку було оголошено відразу після заколоту, також є ще актуальною.
Зважаючи на все, до Білорусі піде частина "Вагнера", яка не побажала переходити під керівництво міноборони РФ і не розійшлася додому.
Чим "вагнерівці" далі займуться у Лукашенка – варіантів може бути кілька.
По-перше, це навчання білоруської армії (про таку можливість вже заявило міноборони Білорусі), а також російських новобранців, яких тренують на полігонах у РБ. По-друге, комерційна робота за контрактом за кордоном, якщо цю сферу у Кремлі вирішать зберегти за Пригожіним. Теоретично зберігається ймовірність та повернення "Вагнера" на фронт в Україну. Принаймні, на це ще недавно активно натякали самі "вагнерівці". Однак тепер, після здачі важких озброєнь (якщо, повторимося, їх справді здали), це малореально. Принаймні малореальним виглядає повернення на фронт ПВК "Вагнер" як колишньої структури, а не "вагнерівців", які погодяться служити в російській армії.
Втім, весь цей розклад буде актуальним лише якщо сторони не захочуть переграти домовленості. Чого виключати не можна.
