Аналізуємо підсумки 530 дня війни в Україні.
Ситуація на фронті
Військове командування України сьогодні підбивало підсумки боїв минулого тижня.
Найважчі були на Куп'янському напрямі, де РФ намагається повернути втрачені території. Про це заявила заступник міністра оборони Ганна Маляр.
"На Куп'янському напрямку, мабуть, було найгарячіше. Це був напрямок дуже гарячий, ворог намагався пробити нашу оборону. Йому цього не вдалося. Але протистояння було дуже жорстке. У них такий план: вони хочуть на Харківщині повертати втрачені території", - сказала Маляр.
Росія стверджує, що навпаки - просунулась на Куп'янському напрямку, в районах сіл Ольшана та Першотравневе. За останні три дні, як стверджується – на 11 кілометрів по фронту та понад три кілометри завглибшки.
Україна цього не підтверджує. Губернатор Харківської області Синегубів повідомив про бої на схід від Петропавлівки - села поблизу Куп'янська. Атаку росіян там, за його словами, відбито.
Російські паблики пишуть, що українські сили відновили активні атаки на північ від Бахмута, де якийсь час наступ ЗСУ зупинився. Заявляється про стрілецькі бої в районі Ягідного та Берхівки.
Українське командування повідомляє головним чином про бої на південь від Бахмута в районі Клещеївки та Курдюмівки - але там "просування було дуже ускладнене мінуванням та обстрілами", як заявила Ганна Маляр.
"Азовець", що знаходиться на південь від Бахмута, Максим Жорін пише, що російську оборону там тримають мотострілкові підрозділи і десантники, яких постійно поповнюють.
"Ми змушені вибивати ворога із заздалегідь підготовлених позицій. При цьому на місце розбитих нами російських бригад ворог висилає нові. У більшості своїй на заміну росіяни перекидають ще краще підготовлені та оснащені підрозділи", - заявив він.
Про те, що на півдні в районі Клещеївки останніми днями просування ЗСУ немає пишуть і українські, і російські військові паблики.
На південному фронті - у Запорізькій області, за даними Міноборони України, ЗСУ має тактичні поступи, але їх також ускладнює російська оборона. "Ворог мінує позиції навіть у три шари і мінує не тільки позиції, а взагалі всі можливі напрямки руху. Крім того, ворог зміцнює та бетонує панівні ключові висоти", - сказала Маляр.
Про те саме пишуть і західні аналітики. Військовий оглядач німецької газети BILD Юліан Репке заявляє, що росіяни продовжують удосконалювати свою оборону на Запорізькому напрямі навіть під час контрнаступу ЗСУ.
"Росіяни використовували останні місяці, щоб додатково зміцнити лінію оборони в місцевості на південь від Роботино. Це означає, що Україні буде дуже складно просуватися на Токмак і потім на Мелітополь", - каже Репке.
Він зазначає, що за два з лишком місяці ЗСУ просунулося менш ніж на п'ять кілометрів. "Швидкість і характер бойових дій не послабили російські рубежі, а, судячи з супутникових знімків, навіть суттєво зміцнили основні лінії оборони між Запоріжжям та Кримом", - заявляє експерт.
Він зазначає, що просування ЗСУ у напрямку Токмака, Пологів чи Мелітополя "не видно".
Тобто загалом через два місяці контрнаступу, які закінчилися наприкінці минулого тижня, поки що складно говорити про якісь його великі результати. Що не втомлюється наголошувати насамперед західна преса.
Також сьогодні Україна повернула з полону 22 особи. Звільнено двох офіцерів, сержантів та рядових, які воювали на різних напрямках. Серед них поранені.
Перспективи переговорів
Не виключено, що саме з глухим кутом на фронті пов'язані дипломатичні зусилля, які розгорнула Саудівська Аравія по Україні. Мова про зустріч, що закінчилася вчора в Джідді України, її західних союзників і країн "глобального Півдня" на чолі з Китаєм.
Детально цю зустріч ми аналізували тут.
Судячи з коментарів після саміту, вона явно була спрямована на вироблення єдиних підходів після закінчення війни в Україні - по лінії "Захід - глобальний Південь".
Раніше в американських ЗМІ обговорювалася інша версія: саміт організувала Україна та її союзники, щоб перетягнути нейтральні держави, які відмовилися від санкцій проти РФ, на свій бік та переконати їх підтримати формулу Зеленського (Росія виводить війська з України, потім переговори та виплата Москвою репарацій).
Але нічим таким саміт не закінчився, та й закінчитись навряд чи міг. І, зрозуміло, це чудово розуміли Київ та його союзники на кшталт США. Оскільки найбільші країни "глобального Півдня" до зустрічі в Джідді не давали жодного приводу думати, що настільки різко розгорнуться проти Москви.
Тобто, ця зустріч була організована союзниками України, швидше за все, з метою зближення позицій по лінії "Захід - Південь". На випадок, якщо буде вирішено завершувати війну переговорами.
"Країна" вже неодноразово писала про те, що жодні мирні плани не діятимуть, якщо їх не підтримає Захід, який забезпечує зброєю Україну та підтримує українську економіку за рахунок фінансової допомоги. Захід же не готовий йти на умови Москви (визнання її територіальних захоплень, нейтралітет та військове ослаблення України).
Водночас союзники Києва мають розуміння, що Росія економічно залежить від країн "глобального Півдня". І єдиний шлях для Заходу "посунути" Москву в її умовах (крім, власне, військової перемоги ЗСУ, якої поки що немає) - це вийти на якісь спільні позиції з країнами "глобального Півдня". Після чого ці країни, користуючись своїм впливом, зможуть теоретично презентувати Москві вже "колективну" пропозицію про завершення війни.
Чи погодиться на нього Москва - залежатиме від того, що в цій пропозиції буде написано і головне - якою на той момент буде військова ситуація. Але, якщо на фронті й надалі зберігатиметься безвихідь, то РФ може розглянути запропонований варіант світу.
Тим більше, що поки що країни "глобального Півдня" не зробили жодних кроків назустріч українській формулі світу, однозначно відкинутою Москвою.
Китай, наприклад, заявив, що дотримуватиметься своєї первісної пропозиції - переговори України та Росії без виведення російських військ із захоплених територій. Це те, проти чого категорично виступає Київ.
І, судячи з коментарів з України, інші країни "Глобального Півдня" теж не вимагають від РФ поступитися територією до початку переговорів.
"Найскладніше завжди обговорення питання, що Росія має залишити територію України. Деякі країни продовжують думати, що це питання територіальних нюансів. Мається на увазі, що РФ атакує територію заради цієї території - йдеться про сход України. Залишити щось у Російській Федерації, хоча б маленький клаптик – це означатиме, що війну просто перенесено на наступні етапи", – заявив радник голови ВП Михайло Подоляк.
За його словами, деякі країни просто "не глибоко" розуміються на природі цієї війни і "продовжують вважати Росію здатною проводити масштабні військові кампанії", а тому хочуть домовитися з РФ.
При цьому Подоляк спростував повідомлення у низці західних ЗМІ, що Україна пом'якшила свою позицію щодо неможливості переговорів до виведення військ РФ.
"Єдиний базовий "переговорний фундамент" - це формула світу президента Зеленського. Жодних компромісних позицій типу "негайних припинень вогню" і "переговорів тут і зараз", що дають Росії час залишатися на окупованих територіях, бути не може. Тільки виведення російських військ за кордони 1991 Не треба ілюзій: будь-який "Мінськ-3" продовжить війну в майбутньому", - заявив радник голови ВП Подоляк.
Такі самі сигнали йшли і від Володимира Зеленського. Він розкритикував президента Бразилії за його пропозицію врахувати вимоги Росії.
"Заяви Лули зовсім не приносять спокою. Дивно говорити про безпеку Росії. Тільки Росія, Путін і Лула говорять про безпеку Росії, про гарантії, які мають бути надані для безпеки Росії. Я просто думаю, що він має свою думку. Мені здається, не обов'язково, щоб ваші думки збігалися з думками Путіна", - наводить слова Зеленського газета La Nacion.
Тобто поки не чути, щоб країни, яких Київ і союзники покликали на консультації, відкрито прийняли якісь "токсичні" для Москви пропозиції. Більше того, ті ж Китай та Бразилія прямо говорять, що потрібно врахувати позицію РФ. І це викликає критику в Україні.
Але на Заході цієї критики не лунає. Навпаки - західні ЗМІ, як ми писали у вчорашніх підсумках, з обережним оптимізмом оцінювати глобальний діалог з мирного врегулювання, що почався в Саудівській Аравії.
Три роки без права на виїзд
Гучний скандал в Україні спричинила пропозиція керівника "Українського інституту майбутнього" та екс-радника глави МВС Вадима Денисенка. Він заявив, що після закінчення війни потрібно як мінімум на три роки заборонити виїжджати чоловікам із країни - "інакше ми просто не збережемося як нація".
"Я впевнений, що навіть після війни потрібно продовжити заборону виїзду чоловікам за кордон ще як мінімум на 3 роки. Інакше ми просто не збережемося як нація. Одним махом відкрити кордони, як це було до 24.02.22 – це означає втратити плюс мільйон. Зараз за кордоном близько 7 млн. осіб, повернеться половина. Усі ті, хто пише про комплексні заходи щодо повернення – лукавлять. Жодних реальних комплексних заходів немає і не буде. На жаль", - написав Денисенко.
Така заява викликала бурхливе обговорення у мережі.
Користувачі Facebook пишуть, що багато українців болісно переживають усі обмеження, пов'язані з війною: централізацію телебачення, наявність військової цензури, обмеження на вираження критичних думок, ті ж обмеження у переміщенні та інші речі, які вимушено доводиться терпіти.
"Тому що зараз менше зло. Але треба розуміти, що цей ресурс терпіння не вічний. Виграти війну та отримати нові обмеження на таке навряд чи хтось погодиться. І громадський договір буде розірваний в односторонньому порядку з боку суспільства. Натомість необхідно створювати умови для комфортного життя для тих, хто хоче тут жити", - пише Юрій Чевордов.
Також коментатори вважають, що замість заборон, які лише посилять ситуацію, треба мотивувати людей не виїжджати із країни.
"Потрібно не забороняти, виїжджати, а мотивувати залишатися. У першому випадку чоловіки все одно знайдуть можливість втекти. У другому – до нас почнуть повертатися", - пише Віктор Таран.
У коментарі під самим постом багато хто також розкритикував пропозицію Денисенка. "Краще і жінкам також заборонити. І назавжди. Як у СРСР", - пише економіст Гліб Вишлінський.
Після резонансу Вадим Денисенко в коментарі "Країні" пояснив, чому він висловив таку пропозицію.
"Йдеться не про те, щоб повністю заборонити виїзд для чоловіків, а про те, щоб ускладнити. Наприклад, якщо потрібно виїхати на лікування, у відрядження, на місяць у відпустку тим, хто пройшов війну - так припустимо. Але такого повального, вільного виїзду як це було до війни - не можна допустити", - сказав Денисенко.
Головна причина необхідності такої заборони, на його думку, є демографічною.
"Зараз за кордоном перебуває близько 7,5 мільйонів наших людей, а повертатися планують лише близько 3,5 млн. Реакція на мій пост добре показала "валізу" в суспільстві. Якщо зараз відкрити кордони, то велика кількість чоловіків відразу ж виїде. Потрібно розуміти, що країни Європи роблять все для того, щоб вирішити свої демографічні проблеми, в тому числі завдяки українцям, наприклад, у 2021 році польський центробанк виконував ключове завдання: залучення в свою економіку українців та білорусів, і вся Центральна Європа продовжуватиме працювати над цими. завданнями далі", - сказав експерт.
Крім цього, він відповів на основні аргументи супротивників цієї пропозиції. А саме порушення прав людини та корупційну складову у разі запровадження заборони.
"Так, корупційна складова безумовно буде. Але навіть з огляду на цю складову зараз частина людей все одно залишається, не виїжджає. Порушення прав людини? Так, це порушення прав людини, але, напевно, треба вирішувати, що важливіше: часткова заборона на виїзд або — збереження нації", — сказав Вадим Денисенко, наголосивши, що це його особиста думка, а радником глави МВС він не є ще з січня 2023 року.
У той же час, сьогодні в українських ЗМІ пройшла інформація, що ідея обмеження виїзду чоловіків за кордон після закінчення війни обговорювалася в Кабміні ще кілька місяців тому.
Та й обговорення теми "хто буде відновлювати країну після війни" іноді виникає.
Втім, поки що це дуже теоретична дискусія. Ніхто не може точно сказати, коли і чим закінчиться війна, на яких умовах. У якому стані на той час буде українська економіка і чи реальні перспективи інтеграції до ЄС. Без відповіді на ці запитання взагалі неможливо говорити ні про перспективи повоєнної відбудови, ні про те, скільки для цього потрібно людей.
Якщо Україна швидко вступить до ЄС, у країну потечуть інвестиції, створюватимуться нові робочі місця з хорошими зарплатами, то не важко буде повернути на батьківщину мільйони біженців - вони самі збиратимуть валізи і повертатимуться.
Якщо ж інвестицій не буде, а Україна залишиться корумпованою країною з незрозумілими перспективами, то основу економіки становитимуть лише ті галузі та виробництва, які виживуть під час війни (наприклад – сільське господарство та переробка агропродукції, видобуток корисних копалин та інші), то для обслуговування такої економіки, що "стиснулася", і тих людей, які зараз залишилися жити в Україні може бути занадто багато.
Але сама ідея з пролонгацією нинішніх обмежень права і свободи громадян на післявоєнний період (якщо вони справді розглядаються владою) - вкрай показова.
У цьому плані показова, що в людей і влади можуть бути різні плани на життя після війни.
Якщо українці сприймають нинішні обмеження як тимчасові заходи, які будуть скасовані із закінченням військового стану (і чекають на це з нетерпінням), то влада дійсно може спробувати зберегти як мінімум частину обмежень прав людини (які посилюють вплив та можливості держапарату) і після війни, під різними прийменниками (необхідність готуватися до нової війни з РФ, "зберегти націю" та інше).
Водночас однозначно негативна реакція людей на пропозицію про заборону виїзду після війни показала, що народ на таке мандат влади давати не хоче. І якщо керівництво країни все ж таки спробує пролонгувати "надзвичайщину", то це можна буде зробити лише гранично недемократичними методами.
