Переконати, що війну треба продовжувати. Які політичні цілі переслідує наступ ЗСУ у Курській області
Курську область атакували близько тисячі українських солдатів. Про це пише Bloomberg і зазначає, що це перше вторгнення іноземної армії до РФ з часів Другої світової війни.
Цей наступ "виявив крихкість російської прикордонної оборони" у міру того, як угруповання в Україні зростає.
Він "підняв український моральний дух" і "підірвав старанно побудований Кремлем образ Путіна як захисника простих росіян".
"Натомість війна, яку він розпочав в Україні, тепер все більше перекидається на територію Росії, де люди у прикордонних регіонах живуть під постійним ризиком обстрілів та ударів безпілотників по ключових промислових об'єктах", - пише видання.
Для України ж, за оцінкою Bloomberg, це підкріпить її аргументи, що Штати та Європа не повинні побоюватися російських загроз ескалації і мають дозволити Україні боротися з Путіним у будь-який спосіб, який вона вважатиме за потрібне, щоб прискорити закінчення війни.
Про цілі операції Україна офіційно не заявляла, тому видання перераховує такі версії: від спроби захопити територію як потенційну розмінну монету в майбутніх переговорах з Москвою до тактики, що відволікає, щоб послабити тиск на розтягнуту оборону в Україні, відволікаючи російські сили від лінії фронту.
Стаття Bloomberg досить чітко формулює основні політичні цілі наступу ЗСУ у Курській області – "принизити" і підірвати авторитет Путіна серед росіян ("вперше з Другої світової армія іноземної держави вторглась в Росію"), а також переконати Захід, що "червоних ліній" Кремля боятися не треба, а треба просто якнайсильніше допомагати Україні воювати так, як вона вважає за потрібне.
Тобто завдання – розгойдати ситуацію всередині РФ і переконати західних союзників, що Україна може здобути військову перемогу над Росією, а тому треба зняти всі обмеження щодо постачання зброї та її використання.
І це суперечить досить поширеному трактуванню нинішнього наступу України як спроби створити "сильнішу переговорну позицію".
Ми вже писали, що припущення про те, що українська влада хоче і готова до переговорів про закінчення війни на якихось компромісних з Росією умовах, досить спірне. Багато що вказує на те, що справжня стратегія Києва зовсім інша – вести довгу війну, сподіваючись на внутрішню дестабілізацію в РФ. І тут якраз і стоїть завдання переконати західних партнерів (у тому числі й таких скептичних як Трамп), що це не мрії, а реальний розрахунок. А тому Україну треба не до переговорів підштовхувати, а дати ЗСУ більше зброї та зняти обмеження щодо ракет.
Наступ у Курській області, зважаючи на все, і покликаний довести це Заходу.
Тим більше, що серйозну допомогу у вирішенні цього завдання Києву, як ми вже писали, надають російські z-пабліки, які влаштували паніку, істерику та хаос в інформпросторі РФ, розносячи "зраду". Що дає привід прихильникам "війни до переможного кінця" в Україні та на Заході говорити – "Путін не контролює ситуацію, навіть серед Z-блогерів та їхніх кураторів із "веж Кремля" не може порядок навести, а тому смута і новий заколот неминучі".
Звичайно, всі ці розрахунки можуть виявитися помилковими (так само як і розрахунки на успіх наступу і смуту в 2023 році). Наступ ЗСУ у Курській області може бути з часом зупинено, інформпростір Кремль (включаючи Z-пабліки) може швидко взяти під максимально жорсткий контроль. І Україна отримає за підсумком просто розширений фронт, на утримання якого потрібно витрачати великі резерви, при тому наступ армії РФ на сході України продовжиться.
Втім, як би не розвивалися події далі, але зараз те, що відбувається в Курській області, навряд чи сприяє швидким переговорам про припинення війни. Швидше дає багато аргументів тим силам (причому з обох боків), які кажуть, що жодні переговори не потрібні, а треба "додавити ворога".
