На покровському напрямі погіршується ситуація. З початку серпня ворожі війська наблизилися до Покровська на 7 кілометрів, скоротивши відстань від своїх передових позицій до околиць міста до 10 кілометрів.
У Покровську ще з 19 серпня йде активна евакуація населення, там оголошено "довгу" комендантську годину - з 15:00 до 11.00, а з 2 вересня припиняють працювати банки. Тобто місто готується прийняти бій.
З одного боку, тиск Росії в цьому напрямі пов'язаний з озвученою раніше стратегічною метою вийти на адміністративні кордони Донецької області. Як заявив нещодавно президент Володимир Зеленський, РФ готова вкласти під Покровськом 50-60 тисяч військових.
З іншого, як вважає експерт енергоринку Олег Попенко, "крім військових цілей, під Покровськом ворог переслідує ще й економічні цілі". Тут розташована найбільша українська шахта з виробництва коксівного вугілля для металургії, втрата якої сильно вдарить по галузі.
"У теорії можна замінити покровське вугілля імпортним. Але, з урахуванням обсягів та складної логістики, поки що незрозуміло, наскільки це реально. Та й цінник там буде набагато вищим", - додав аналітик Інституту стратегічних досліджень Юрій Корольчук.
Зазначимо, що цей регіон загалом багатий на корисні копалини. Поруч із Покровськом, зокрема, знаходиться багате родовище літію. Щоправда, розробка поки що знаходиться лише на початковому етапі.
Тому загроза втрати Покровська може призвести до наслідків для економіки як у короткостроковій, так і в більш віддаленій перспективі.
Розбиралися в економічному підґрунті настання російської армії на Покровському напрямі.
"Остання оплот Ахметова"
"Покровськ - це стратегічно важливе місто для української металургії. Адже саме там видобувається вугілля, що коксується, на якому працюють підприємства. Іншого джерела такого ресурсу в країні немає", - говорить голова "Укрметалургпрому" Олександр Каленков.
Вугілля, що коксується, добувають на "Шахтоуправлінні "Покровське", поруч розташована гірничо-збагачувальна фабрика Свято-Варваринська. Ці активи належать компанії "Метінвест" Ріната Ахметова. Вже після початку війни вона інвестувала в "Шахтоуправління "Покровське" більше 230 млн доларів.
За даними "Метінвесту", промислові запаси вугілля на "Покровському" становлять понад 200 млн. тонн.
Минулого року тут видобули близько 4 млн. тонн. Частина цих обсягів пішла забезпечення потреб металургійних підприємств, частина - експорту.
Незважаючи на наближення до Покровська лінії фронту, у лютому цього року вугільна група "Метінвеста" ввела в експлуатацію 11-у лаву з видобутку коксівного вугілля, що дозволяло додатково видати на гору протягом найближчого року ще один мільйон тонн "чорного золота". Загалом у 2024 році планувалося видобути по "Щахтоуправлінню "Покровське" 5,3 млн. тонн вугілля і виробити 2,8 млн. тонн концентрату.
Наприкінці квітня, коли лінія фронту присунулася на відстань 40 кілометрів до Покровська, видання The Irish Times написало про те, що українські шахтарі продовжують добувати вугілля буквально за крок від великої війни.
"З урахуванням попередніх втрат Ахметова на Донбасі, Покровське входить до списку нечисленних стратегічних активів, які ще залишилися", - зазначив Юрій Корольчук.
Втім, біля Покровська, окрім шахтоуправління "Метінвесту" розташовані також шахти державної вугільної компанії "Краснолиманська" та шахта "Новогродівська" колишнього нардепа та власника великих енергоактивів Максима Єфімова (сама Новогродівка нещодавно потрапила в окупацію).
Що відбувається із шахтами зараз – точної інформації немає, але періодично з'являються новини від українських військових про те, що вони, відступаючи, затоплюють шахти, щоб ті не дісталися ворогові.
Удар по металургам
Чим загрожує українським металургам втрата покровського вугілля?
Керівник спеціальних проектів НТЦ "Психея" Геннадія Рябцев каже, що покровські шахти можуть стати "ще одним пунктом у довгому списку українських втрат". Але, на його думку, для вітчизняних металургів цей факт навряд чи стане фатальним.
"У нас традиційно існують дефіцит коксівного вугілля. Того, що видобували в Україні, ніколи не вистачало. Тому в останні роки йшов активний імпорт. У міру зниження частки українського вугілля імпорт буде зростати", - зазначає Рябцев.
"Метінвест" з 2009 року володіє активом у США з видобутку коксівного вугілля - United Coal Company. Потужності підприємства - близько 3 млн. тонн вугілля на рік (тобто менше, ніж у Покровську).
Крім того, в Україну імпортується коксівне вугілля з Австралії та Канади, - каже Корольчук. Але, за його словами, доставити "зайві" 5 млн. тонн з урахуванням логістичних складностей буде непросто.
"Швидше за все, будуть задіяні маршрути до румунських портів, а далі – залізницею. З "Укрзалізницею вже опрацьовуються сценарії збільшення доставки. Але обсяги досить великі, і незрозуміло, чи залізничники зможуть їх потягнути. Крім того, за рахунок складної доставки зросте цінник", – каже Корольчук.
Тому, за його словами, чіткої відповіді на питання - чим замінити українське коксівне вугілля - поки що немає. "Це загрожує зниженням обсягу виробництва та експорту української металургійної продукції", - додав Попенко.
За даними об'єднання "Укрметалургпром", у списку світових виробників чавуну Україна, як і минулого року, знаходиться на 16-му місці (загалом у списку - 40 країн). При цьому за рік наші виробники наростили обсяги% у січні-липні виробництво становило 4,09 млн тонн, що на 21,2% більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Щодо сталі, то тут позиції українських виробників за рік також не змінилися – у світовому рейтингу вони на 23 місці, але за обсягами – збільшення більше ніж на 33% – до 4,6 млн тонн.
За прокатом зростання виробництва за 7 місяців цього року – більш ніж на 28% – до 3,7 млн тонн.
Причому, за словами Каленкова, є плани щодо подальшого збільшення виробництва. Скажімо, по сталі – до 7,2 млн т за підсумками року, що на мільйон тонн більше, ніж у 2023 році. Але це лише у тому випадку, якщо "загальна ситуація не погіршиться", - каже Каленков.
З експорту також було зростання. За даними Державної митної служби, постачання довгого прокату за 7 місяців цього року зросло на 13,7% - до 318,4 тисячі тонн. Основні обсяги – це катанка, яку відвантажують до Румунії, Польщі та Болгарії. Також на експорт йде металевий провід та арматура.
Виторг металургів склав близько 242 млн доларів, що на 7,6% більше, ніж минулого року.
Втім, позитивна динаміка багато в чому пояснюється низькою базою порівняльної. Наприклад, минулого року металургійні підприємства скоротили експорт довгого прокату на 31,4%, порівняно з 2022 роком - до 523,8 тисячі тонн, а виручка впала на 45% - до 395,2 млн. доларів.
Каленков говорить про цілий список проблем у галузі, починаючи від перебою в електроенергією і закінчуючи кадровим дефіцитом та логістичними проблемами. Якщо до них додасться ще й дефіцит вугілля, підприємства можуть різко скоротити обсяги виробництва та, відповідно, експорту.
"При цьому не варто забувати, що металургійні підприємства є одними з найбільших платників податків. Минулого року вони перерахували до бюджету понад мільярд доларів податку. Скорочення податкових платежів та валютної виручки сильно вдарить по економіці України в цілому", - вважає Попенко.
Літієві перспективи
Біля Покровська розташований ще один цінний для України актив – Шевченківське родовище літієвих руд. За даними Державної служби геології та надр України, там є поклади літію, танталових, ніобієвих, бериліївих руд, а також кварцу та мусковіту. За приблизними оцінками, на майже 40 гектарах площ можна видобути близько 5 млн. тонн оксидів танталу, ніобію, берилію та кварцу.
Це далеко не єдине родовище літію у нашій країні, є ще дещо в інших областях України. Ще до війни в Офісі президента збиралися "заманити" на літій такого "завидного" інвестора, як Ілон Маск.
Як каже Рябцев, Шевченківське родовище, як і більшість інших, поки що лише на стадії розробки, тому працювати на економіку країни воно може лише в середньо- та довгостроковій перспективі.
До війни австралійська компанія European Lithium хотіла розробляти це літієве родовище. Але минулого року відмовилася від цієї ідеї, заявивши, що Шевченківське надто близько до лінії фронту
Проте ще в січні цього року радник мера Маріуполя Петро Андрющенко писав, що у Донецьку представники "Атомредметзолото" погодили з так званим Кабміном "ДНР" якісь дозвільні документи на видобуток літію на Шевченківському родовищі. І на підставі цих документів подали заявку на отримання ліцензії до Мінприроди РФ. А військовий експерт Олег Жданов тоді передбачив, що росіяни хочуть продавати український літій.
