"Повний хаос" під Покровськом, чи Україна готує "Суджу-2", хто зараз контролює Telegram. Підсумки

Аналізуємо підсумки 917-го дня війни в Україні.

Ситуація на фронті

Продовжує швидко погіршуватись ситуація для ЗСУ на Покровському напрямку.

Сьогодні українські військові паблики підтвердили, що майже повністю втрачено Новогродівку. Також російські війська значно просунулися на південному фланзі цього наступу – під Селидовим.

Бої за це місто вже почалися, вони, судячи з карти військового телеграм-каналу Deep State, ведуться на східній околиці Селідова. Про це повідомляють і українські військові блогери. Російські паблики стверджують, що армія РФ вже опанувала північно-східну частину міста і просувається до центру - в район багатоповерхової забудови. Україна цього поки що не підтверджувала.

Також росіяни захопили на південному краю Покровського виступу Мемрик та Калинове, що створює загрозу оточення українських сил у Карлівці. У них тепер залишився один шлях постачання – через Галицинівку, до якої вже підходять російські війська.

Нардеп Мар'яна Безугла заявляє, що під Новогродівською та Селидовою є фортифікації, але вони порожні. Вона написала в соцмережах, що "окопи перед Новогродівкою були порожні" та "не було жодних ознак підготовки до оборони та наявності наших військових".

"У колись двадцятитисячному місті практично не було української армії. 31 бригаду перед містом прибрали, комбрига, за якого просив колектив, зняли, і завели проти нього кримінальне провадження (нагадую, щодо Содоля досі немає жодного). Натомість сюди відправили недосвідчений підрозділ", - написала Безугла.

Безугла заявляє, що ці "порожні" укріплення включають і Селідове, до якого росіяни вже "зайшли".

"Тиждень тому я вийшла на околиці Селидове у напрямку Новогродівки і побачила там фортифікації перед містом. У місті нічого не було, звичайний цивільний населений пункт. Я увійшла в окопи, ніхто їх не охороняв, нікого в них не було. Я пройшла під землею і вийшла в поле. За полем вже були росіяни. Більше нікого не було. зробити те саме, що і я", - повідомила нардеп і опублікувала фото порожніх траншів під Селидовим.

Є просування в РФ та на вугледарському напрямку. Російські паблики, а також військовий експерт німецької газети Bild Юліан Репке заявляють про захоплення Костянтинівки – важливого вузла оборони ЗСУ на трасі Вугледар-Мар'їнка. За даними Deep State, село зайняте лише частково, а більша його частина у "сірій" зоні.

Зараз росіяни намагаються аналогічним чином захопити село Водяне, що знаходиться на південь від цієї траси, яке знаходиться вже ближче до Вугледару. Там у РФ також були поступи - за даними DS, вони вже контролюють дорогу і почали бої на підступах до Водяного.

На Курському напрямку про суттєві зміни не повідомлялося. Міноборони Росії заявило про відбиток українських атак у районах населених пунктів Бірки, Коренево, Крем'яне, Мала Локня, Спальне, Ольговка та Російська Конопелька. Тобто плюс-мінус там, де зазвичай. Україна цього не коментувала.

При цьому російська влада сьогодні обмежила в'їзд у Курчатів - місто, де розташована Курська АЕС. Заявляється, що це зроблено з метою боротьби з "українськими диверсантами", які можуть спробувати поринути у місто. Пускатимуть у місто лише за пропискою чи пропуском.

Кінець "курського свята" чи ремейк Суджі?

Ситуація зі швидким (за мірками нинішньої війни) просуванням росіян на Покровському напрямі та нездатністю українського командування його зупинити породжує питання – що взагалі відбувається?

Колишній радник Банкової Олексій Арестович каже, що у цьому запитанні задаються і у військах і поки що керівництво України не дає на нього відповіді.

Курське свято закінчується через ситуацію на Покровському напрямку, вважає Арестович.

"Противник перерізав трасу Покровськ - Карлівка. Наміри його очевидні: для того і вбивається покровський виступ, щоб зрізати курахівський і торець фланговими ударами. Таким чином (якщо йому вдасться) противник хапанет центральні райони Донецької області, вони ж - південні з тих, що підконтрольні нам ще", - написав він і навів карту передбачуваних планів РФ.

За словами Арестовича, темпи просування РФ на Покровському напрямі "інакше як оперативною кризою для нас назвати вже не виходить". Зупинити це може нестача військ у РФ, але й незрозуміло, чи вистачить силам ЗСУ, щоб ці плани зірвати, заявляє Арестович.

За його словами, через відсутність будь-якого виразного пояснення того, що відбувається від командування, у військах ширяться різні "теорії зради".

"У військах (і це - найгірше) ширяться чутки про те, що Донецьку область просто здають за договорняком із Кремлем - а це ознака дуже серйозної деморалізації", - написав колишній радник Офісу президента.

Інші українські аналітики вважають, що проблеми у ЗСУ через те, що командири, які відповідають за Покровський напрямок, просто не володіють ситуацією на полі бою і втратили контроль за тим, що відбувається.

"Там відбувається повний хаос. Ворог має величезний поступ, ми майже щодня відзначаємо втрату населених пунктів. Ворог взяв останню ключову висоту в районі перед Покровськом, ворог за 3-4 дні взяв Новогродівку – населений пункт, де його можна було утримувати досить довго, - Ворог вже намагається заходити в Селидове, ще один населений пункт, де його можна було утримувати досить довго, маючи терикон і шахти", - заявив один із творців моніторингового паблік Deep State Роман Погорілий.

Інші (і найбільш поширене) пояснення причин обвалу українського фронту – банальна нестача резервів, які українське командування відправило до Курської області і тепер Покровський напрямок просто нема кому захищати (при тому, що росіяни звідси свої резерви під Курськ не перекидають).

У Росії теж запитують, чому ЗСУ не можуть тримати оборону на Покровському напрямку.

Деякі аналітики в РФ вважають, що українське командування все-таки може мати якийсь "хитрий план".

Відомий російський публіцист і військовий історик Євген Норін вважає, що ЗСУ готують новий наступ на територію РФ - а тому не спрямовують резерви для того, щоб зупинити просування російських військ на Донбасі.

Він пише, що ВСУ має в резерві близько п'яти боєздатних бригад. Оскільки їх не перекидають під Покровськ, то, робить висновок Норін, їх збираються використовувати десь в іншому місці. Тому він не виключає, що українські війська готують "ремейк Суджі" - тобто новий наступ у російському прикордонні.

"Що це може бути? Наприклад, якась друга клешня удару в Курській області, яка буде введена в момент, коли ми заспокоїмося і вирішимо, що все наступ відбито і взагалі це чистий піар. Чому, власне, ми виходимо з того, що це заради чистого піару зроблено? Тому що вони не дійшли до Курчатова (там знаходиться Курська АЕС – Ред. ). кордони до Рильська по шосе 30+ км - цілком прохідна дистанція, якщо перекинути першу лінію, а вони, як показала практика, цілком можуть першу лінію перекинути. а блазень його знає. А якщо між цим угрупованням та південним виявляться якісь великі сили, то це вже котел називається", - розмірковує Норін.

"У всякому разі, якщо вони не використовують оперативні резерви на Донбасі, це означає, вони їх копять для чогось ще. І чи готові наші до цього чогось - я ось не знаю. Коротше, хочеться крикнути "Гойда!" з приводу швидкого просування РФ на Донбасі – Ред.), але якщо противник свідомо не ідіот, і при цьому він веде себе незрозуміло дивно (не кидаючи резерви для зупинки наступу Росії на Покровському напрямку – Ред.), значить, пояснення якесь є просто він не хоче, щоб воно лежало на поверхні", - пише Норін.

Втім, він наголосив, що це його припущення як "аналітика диванного генштабу".

Про те, що якщо ВСУ має великі резерви, то вони їх можуть кинути насамперед на розширення прориву в Курській області ми вже писали.

Однак ця логіка впирається в низку обмежень.

Перше – обвал фронту на півдні Донецької області загрожує стратегічними негативними наслідками для ЗСУ. Лінію фронту не тако буде відсунуто від Донецька та Маріуполя ще на десятки кілометрів, але фактично в росіян відкривається пряма дорога для наступу на Запоріжжя та Дніпро широким фронтом, паралельно створюючи загрозу оточення українських військ на південному фронті на всьому просторі від Врем'євського виступу до Яковського водосховища. Як уже не раз писала "Країна", вихід російських військ до Дніпра та Запоріжжя - найнебезпечніший сценарій розвитку подій на фронті для України, не рахуючи нового наступу на Київ. Тому навряд, якби у ЗСУ були б достатні резерви, їх не використали б для зміцнення оборони на Покровському напрямку.

Друге - наступ ЗСУ у Курській області зараз різко сповільнився, а за багатьма напрямами взагалі зупинився. На інші ділянки кордону, судячи з повідомлення пабликів, перекинуто російські підкріплення і там на українську атаку чекають, а тому навряд чи вона буде несподіваною, як це було в Суджі. Протягом останнього тижня надходили повідомлення про спроби прориву ЗСУ у Брянській та Білгородській області, але успіхом вони не мали.

Третє – загалом російських військ у прикордонні зараз значно більше, ніж раніше, а тому, якщо навіть десь ЗСУ кордон і прорвуть, то здійснити глибокий прорив їм буде важко.

У російських пабликах також можна зустріти версію, що ЗСУ можуть атакувати на південному фронті у напрямку Токмака або через Дніпро лівобережну частину Херсонської області. Однак там російські укріплення нікуди не поділися. І чи знайшли ЗСУ військово-технічний спосіб вирішити цю проблему – невідомо.

Тому версія, що швидке просування РФ на Покровському напрямі це не частина "хитрого плану" українського командування з завдання удару на іншому напрямку, а наслідок банальної нестачі військ і поганого управління, також має право на існування.

На Заході, до речі, досить обережно дають подальші прогнози щодо Курська. Мейнстрімна преса нічого не пише про "Суджу-2" і більше виявляє "обережного песимізму" щодо цієї операції.

Так, одне з побоювань, що часто висловлюються в останні дні, - що Україна в Курській області, наступаючи або обороняючись, витрачатиме резерви швидше, ніж Росія.

Forbes пише, що Москва розраховує на виснаження ЗСУ під час утримання захопленої території в Курській області. При цьому сама РФ уже показала, що має намір надавати головний пріоритет Донбасу.

Про те, що Росія може спеціально не поспішати витісняти українські війська з Курської області – щоб послабити український опір на інших ділянках фронту, – заявив і колишній заступник начальника Генштабу оборони Великобританії Саймон Мейолл.

За словами генерала, концентрація українських сил та західної зброї в Курській області може відволікати увагу від пріоритетніших напрямків, таких, як Донбас.

"Це може мати неприємні наслідки для українців, оскільки вони ввезли чимало іноземної техніки, і вони можуть просто сидіти там, керовані російськими, не справляючи реального впливу на те, що відбувається на Донбасі", – сказав генерал.

"Країна" вже висловлювала подібне припущення у матеріалі "Курська математика" : українські резерви швидше добігають кінця, ніж російські (з урахуванням того, що в Курській області масово воюють терміновики) за надто інтенсивної війни на кілька фронтів. Розуміючи це, невідомо, чи зважиться українська влада кидати на "нову Суджу" дефіцитні сили - за проблем, що наростають на Донбасі.

Вчора головком Сирський заявив, що відволікти російські війська з Покровського напрямку було однією з цілей Курської операції. Але реальність уже показала, що Кремль явно не поспішає кидати стратегічний напрямок та ламати свою гру, відволікаючи всі сили на українські другорядні удари. І навряд чи ця ситуація зміниться після "Суджі-2" - особливо, якщо це обмежиться взяттям ще одного райцентру, а не, скажімо, Курчатова, Курська чи Бєлгорода.

При цьому негативні наслідки від розтрати резервів на "Суджу-2" можуть бути згодом значно вищими, якщо паралельно впаде Селидово, Покровськ або Вугледар.

Принаймні саме такі побоювання звучать із багатьох сторін. Але яке рішення за підсумком ухвалить українська влада - стане зрозумілим вже найближчим часом.

Чому США не дозволяють далекобійні удари по РФ?

В останні дні йдуть два абсолютно різновекторні потоки інформації.

Одна – це заяви української влади та особисто Володимира Зеленського з вимогами до країн Заходу надати право на удари далекобійною зброєю по території РФ.

Другий потік інформації – це заяви західних керівників та ЗМІ про те, що дозвіл на використання "дальнобою" Захід давати не має наміру. Точніше – не мають наміру давати США, без дозволу яких не можуть дати добро і Франція з Великобританією, які начебто не проти. І представники Білого дому, і британський прем'єр-міністр заявили, що жодних змін позиції щодо заборони на удари зараз немає. Чому?

У Вашингтоні не приховують, що побоюються подальшої ескалації у відносинах із Росією та втягування Америки у війну. Понад те, за даними ЗМІ, Джо Байден припускає, що Зеленський свідомо втягує США у війну з РФ.

На це, втім, Україна та "партія війни" на Заході висловлюють контраргумент: Володимир Путін ніяк жорстко не відреагував на вторгнення ЗСУ на територію Росії в Курській області, тому боятися червоних ліній Кремля більше не слід.

Проте з погляду формальної логіки Кремля атака ЗСУ на Курську область перетином червоної лінії не є. Такою самою територією Росії, як Курська область, Путін вважає і Херсон, і Запоріжжя, і Слов'янськ із Краматорськом. Тому заняття ЗСУ 4,5% Курської області (якщо виходити з українських даних про площу підконтрольної ЗСУ території 1294 квадратних кілометрів) нічого принципово у війні для Путіна не змінює, принаймні якщо зона контролю українських військових сильно не розшириться аж до Курської АЕС.

Безумовно, російське суспільство це питання може дивитися інакше. І до подій у Курській області там прикуто багато разів більше уваги, ніж до боїв на Донбасі чи Запорізької області. Тому Кремль і змушений реагувати все-таки не зовсім формально, вдаючи, що просто з'явився ще один фронт на війні в ще одному російському регіоні, а демонструвати жорсткість і рішучість - відповідно до відомих слів Путіна "мочитимемо в сортирі". Наприклад, заявляти, що про жодні переговори з Києвом тепер і мови бути не може.

Але загалом, повторимося, з погляду загального підходу до війни Путіна, який поставив за мету взяти під повний контроль усі чотири українські регіони, про анексію яких РФ оголосила 2022 року, Курська операція - це не перехід червоних ліній.

Природно, виходячи з цієї ж логіки можна сказати, що й удари далекобійною зброєю по території РФ теж не будуть переходом таких ліній, оскільки раніше ЗСУ завдавали ударів, наприклад, по Криму, який Росія вважає своєю територією.

Однак із ракетами ситуація дещо інша. Військово-політичне керівництво РФ ще у травні 2024 року дало зрозуміти, що на використання ракет буде відповідь вже безпосередньо проти країн Заходу, і оголосило про початок навчань тактичних ядерних сил.

Як ми вже писали, у РФ є своя "партія війни", яка вже давно закликає або "вдарити ядеркою", або виставити Заходу ультиматум із загрозою застосування ядерної зброї.

Російська влада теж постійно натякає, що подібний варіант можливий. Навіть з урахуванням наближення зони бойових дій до Курської АЕС (докладніше про це ми писали в окремому матеріалі ).

Звичайно, ніхто не знає точно, чи готовий насправді Путін втілити в життя всі ці погрози або подібні заяви – лише елемент інформаційного тиску на Захід.

Однак, судячи з поточних заяв представників США, там поки не вважають, що ймовірність реалізації загроз дорівнює абсолютному нулю. А якщо вона оцінюється Вашингтоном навіть у 1%, то це вже привід утриматися від рішень щодо ракет, оскільки американці зараз явно не готові втягуватися у пряму війну з Росією із загрозою її швидкого переростання в ядерну. Тим більше, напередодні виборів у США. Будь-яка загроза ескалації – це подання Дональду Трампу, який однією з основних тез своєї кампанії зробив звинувачення на адресу демократів, що ті своєю політикою щодо України (яку Камала Харріс вже пообіцяла продовжувати), втягують Америку у третю світову війну.

Зважаючи на все, в таких умовах Білий дім не налаштований робити якихось кроків, які можуть навіть теоретично призвести до ескалації, що прямо вдарить по шансах Харріс на перемогу.

Ще одним аргументом проти дозволу на удари у західних ЗМІ називають, що, простіше кажучи, шкурка вичинки не варта. За даними американських військових, Росія вже забрала 90% своїх літаків із зони поразки "дальнобою". Зазначимо, що удари ракетами ATACMS по далеких тилах армії РФ таки створять для неї певні проблеми. Але навряд чи критичні, враховуючи, що ЗСУ далеко не нескінченні запаси ATACMS. На обмеженість кількості ракет вказують і американські урядовці у коментарях ЗМІ.

З огляду на це йти на загрозливий ескалацією крок, який навряд чи призведе до кардинальної зміни ситуації на полі бою, з погляду американців, тим більше, небажано.

Тому як мінімум до виборів президента США скасування обмежень на удари далекобійними ракетами по РФ виглядає малоймовірним, якщо не відбудуться якісь події, які повністю змінить загальну картину у війні та відносинах Заходу та РФ.

Не виключено, що українська влада також оцінює ймовірність дозволу на удари як невисоку, а тому робить ставку на виробництво своїх ракет далекого радіусу дії, про випробування яких нещодавно вже заявив Зеленський. Щоправда, тут теж ключове питання щодо впливу їх на фронт - як багато таких ракет зроблять.

Що відбувається з Павлом Дуровим?

Сьогодні засновника Телеграма, у якого надвечір мав закінчитися термін досудового перебування під вартою, повезли до суду. І там, на час слухань, визволили з-під арешту. Але це не означає, що його відпустили на волю.

У суді мають вирішити, чи пред'являть йому офіційні звинувачення, чи нададуть статус свідка і відпустять на волю. Якщо висунуто офіційне звинувачення, то суд потім має обрати йому запобіжний захід, яким цілком може бути взяття під варту.

Тим часом газета Politico написала, що розслідування почалося після того, як месенджер "не дав відповіді" на судовий запит про ідентифікацію користувача Telegram, який проходив у справі про сексуальні злочини проти дітей.

У документі, до якого отримало доступ Politico, також йдеться про "практично повну відсутність співпраці Telegram" з французькою та європейською владою в інших випадках, а також згадується використання платформи "чисельними злочинними угрупованнями".

Незрозуміло, на підставі чого в цьому звинуватить персонально Дурова, який навряд чи мав особисто відповідати на запити влади.

Також поступово складається картина, за якою затримання Дурова носить явний політичний відтінок.

Wall Street Journal пише, що ще 2018 року Макрон запросив засновника Телеграм на обід і запропонував Павлу Дурову перенести свій офіс до Парижа. Проте той відмовився. На цьому обіді французький президент також обговорював надання Дурову французького громадянства.

Видання також пише, що роком раніше телефон Дурова намагалася зламати французьку розвідку у співпраці з ОАЕ.

"У 2017 році, за рік до зустрічі з Макроном, французькі шпигуни провели спільну операцію з ОАЕ, зламавши iPhone Дурова, за словами людей, знайомих із цим питанням. Шпигунська операція, про яку раніше також не повідомлялося, отримала кодову назву Purple Music, розповіли співрозмовники", - йдеться у статті.

"Засновник Telegram зазнав переслідувань з боку урядів", - озаглавлений матеріал. Вони "намагалися як задобрити, так і контролювати його".

Також видання окремо випустило редакційну колонку на тему затримання Павла Дурова. У ній йдеться про "проблему цензури в Європі", що "викликає зрозумілі сумніви у США щодо арешту Павла Дурова".

З публікації випливає два висновки. Що Франція давно "придивлялася" до бізнесу Дурова. І що США в цій справі ні до чого.

Про те, що саме американці стоять за цим арештом, часто говорять російські представники, але у Штатах події з Дуровим коментують вкрай стримано. Втім, сам засновник Телеграма раніше казав, що у США за ним стежили, а спецслужби намагалися вербувати його співробітників.

Повертаючись до долі Телеграма - поки що швидше за все в роботі месенджера мало що зміниться. Як уже передбачала "Країна" - тому що команда "візи" повністю її технічно контролює.

Цьому надходить дедалі більше підтверджень. Російські паблики, наприклад, останніми днями пишуть, що брат Павла Дурова Микола перебуває у Росії.

Також заявляється, що він є одним із головних творців Телеграма та співзасновником месенджера, який має приблизно ті ж права доступу, що й сам Дуров. Тобто Микола може керувати месенджером без свого брата. І якщо він справді перебуває в Росії, то навряд чи західні спецслужби, навіть умовивши Павла Дурова на співпрацю, зможуть якось впливати на роботу месенджера.

При цьому Politico пише, що французька влада видала ордери на арешт Миколи та Павла Дурова ще у березні цього року. Тобто, у Франції було зрозуміло, що "візом" керують обидва брати, а не тільки Павло.

При цьому, якщо Павла Дурова за підсумком відпустять, його може чекати ще одне кримінальне переслідування в Європі.

Як пише журнал Forbes, Ірина Болгар, яка називає себе матір'ю трьох дітей Павла Дурова, подала проти нього позов до Швейцарії. Болгар стверджує, що Дуров застосував фізичне насильство до одного з їхніх дітей.

Позов було подано за кілька місяців після того, як бізнесмен, за словами Болгар, перестав виплачувати їй аліменти у розмірі 150 000 євро на місяць.

Раніше видання повідомляло, що Ірина Болгар із високою ймовірністю була громадянською дружиною Дурова. Сам засновник Телеграми зв'язок із Болгар і батьківства її трьох дітей не підтверджував. І зараз у нього інша супутниця – криптокоуч Юлія Вавілова. Саме з нею Дуров літав до Парижа, де його заарештували в суботу.