Чому мирний план Шольца – це важлива новина та які у нього перспективи
Мирний план канцлера ФРН Олафа Шольца, що передбачає зупинку війни по лінії фронту, якщо він справді, як пишуть ЗМІ, існує - найважливіша новина щодо можливого мирного врегулювання з часів переговорів у Стамбулі навесні 2022 року.
Це значно важливіше, ніж ініціативи країн БРІКС, заяви Дональда Трампа, Віктора Орбана чи опозиційних політиків у європейських країнах.
Шольц керує другою за значенням країною глобального Заходу, ключовою державою ЄС та найважливішим союзником США у континентальній Європі. Якщо канцлер Німеччини насправді має намір просувати тему якнайшвидшого закінчення війни в Україні, то від цієї ініціативи просто відмахнутися на Заході та в Україні не зможуть.
При цьому, як ми вже писали, ситуативно у закінченні війни може бути напередодні виборів зацікавлена і чинна адміністрація США, щоб представити це як свою перемогу і обнулити одну з головних передвиборчих тез Трампа - звинувачення на адресу нинішньої американської влади в тому, що вона веде країну до третьої світової війни.
А якщо до ініціативи Шольца приєднаються країни глобального Півдня на чолі з Китаєм та Індією, то ймовірність закінчення війни виглядає високою. Спільної позиції провідних країн Заходу та глобального Півдня та України та Росії чинити опір буде практично неможливо. І це буде унікальний шанс і для України, і для Росії вискочити з вирви смертей, руйнувань та деградації, з військової пастки, до якої потрапили обидві країни.
Однак не можна недооцінювати силу глобальної партії війни, яка має величезний вплив і в Україні, і в Росії, і на Заході. Вона, напевно, спробує торпедувати мирні ініціативи на ранньому етапі, як уже не раз робила в минулому. Тим більше, що лідери обох країн, що воюють, вже зробили багато заяв, що заперечують будь-які територіальні компроміси: Володимир Зеленський офіційно вимагає виведення всіх російських військ на кордони 1991 року, а Володимир Путін - повного виведення українських військ з чотирьох областей.
Крім того, після Курського наступу ЗСУ сценарій зупинки війни по лінії фронту серйозно ускладнився, оскільки тепер не лише Росія контролює частину міжнародно визнаної території України, а й Україна контролює частину міжнародно визнаної території Росії.
І постає питання, що з цим робити. Просто вивести з-під Курська українські війська як "плату" Путіну за те, що той відмовиться від вимоги вивести ЗСУ з чотирьох областей? Для українського суспільства це буде мегазрада: мало того, що таким чином фактично залишать Росії захоплені нею українські території, то ще й Курську область віддадуть "за так".
Обміняти контрольовані Україною райони Курської області на аналогічну площею українську територію, наприклад, на Запорізьку АЕС з околицями? З погляду Москви це буде вкрай нерівнозначний обмін, оскільки в економічному плані ЗАЕС значно цінніша, ніж Суджа з довколишніми селами. Хіба що в комплекті мають бути якісь додаткові бонуси, наприклад, зняття частини санкцій.
Переконати Путіна погодитися залишити все як є – віддати Москві вже контрольовані РФ українські землі, а Україні – вже контрольовану нею частину Курської області? Для Кремля це втрата обличчя, а російським суспільством обмін може бути сприйнятий як зрада.
До того ж, є ще давнє питання про нейтральний статус України, яке ставить Кремль і проти якого виступають Київ та Захід. Тут теж незрозуміло поки що, як домовитися.
Але всі ці проблеми, зради та втрати обличчя насправді вторинні порівняно з можливістю зупинити війну. Зупинити потік смертей, руйнувань та страждань.
І якщо зупинка цього потоку стане головним пріоритетом для влади обох країн, що воюють, то й інші проблеми і спірні питання можуть бути швидко вирішені.
Але, повторимося, все це має значення, тільки якщо Шольц дійсно має певний конкретний мирний план, що передбачає зупинку війни по лінії фронту. І якщо не йдеться про чергову порожню піар-ініціативу з метою створити німецькому прем'єру образ канцлера миру для подальшого передвиборного використання.
