Чи завдасть Путін ядерного удару? Варіанти розвитку подій
Після анонсованих учора змін до ядерної доктрини Росії цю тему активно обговорюють.
Ключову зміну в доктрині Володимир Путін сформулював так: "Агресію проти Росії з боку будь-якої неядерної держави, але за участю або за підтримки ядерної держави пропонується розглядати як їхній спільний напад".
Цей пункт дає підстави для удару ядерною зброєю не лише по неядерній країні, яка безпосередньо воює з РФ, а й за її "ядерними" союзниками. Цілком очевидно, що цей пункт виписаний безпосередньо під війну в Україні. Також очевидно, що ця заява була зроблена напередодні можливого ухвалення Джо Байденом рішення про дозвіл на використання далекобійних ракет по території РФ і покликані "попередити про наслідки".
Як це все трактувати?
Є два полярні погляди.
Згідно з першим, що активно просуває українська влада, подібні заяви Путіна – це банальний шантаж і порожній струс повітря, за яким нічого не піде. Тому й боятися їх не слід, а треба дати дозвіл на далекобійні удари. На Заході теж є думка, що далі словесних загроз Путін не піде, оскільки ситуація на фронті для нього загалом сприятлива і тому ескалація із втягуванням у війну Заходу поки що не вигідна. Крім того, поширена думка, що застосування Росією ядерної зброї може зруйнувати її відносини з Китаєм – адже Пекін не раз виступав проти використання ЯЗ.
Згідно з другою, полярною, точкою зору, Путін готовий завдати ядерного удару по Україні та країнам Заходу відразу після того, як по РФ буде завдано удару західною далекобійною зброєю. Тим більше, що в Росії є своя "партія війни", яка регулярно закликає до реалізації такого сценарію.
Після всього, що сталося останніми роками, ані перший, ані другий варіант повністю виключати не можна.
Однак у поточній ситуації для банального шантажу занадто висока планка погроз, які озвучує вже особисто Путін, а не черговий "вісник апокаліпсису" Дмитро Медведєв. Щодо ядерного удару по країнах НАТО, то він означає світову війну. І навряд чи можна припустити, що Путін готовий зробити такий крок лише через удари далекобійними ракетами по території РФ. Та й військова ситуація на фронті в Україні для Росії далека від критичної. Навпаки: російська армія зараз насуптає.
Тому є й проміжна версія. Вона полягає в тому, що мета Путіна - "показати серйозність намірів", щоб вивести на перше місце у громадській дискусії в країнах Заходу тему загрози ядерної війни, порушити питання, чи готовий Захід до ядерної війни через Україну. Чи готовий до знищення людської цивілізації через те, що Україна хоче повернути собі Мелітополь та Маріуполь. Ймовірно, у Москві вважають, що відповіді на ці питання для Заходу будуть однозначно негативними. Що різко скоригує думку західного суспільства та еліт на користь необхідності компромісів та глобальних домовленостей із Росією про "новий світопорядок". А це, як неодноразово давав зрозуміти Путін, і є його головною метою.
Активізація обговорення теми загрози світової війни може також вплинути на перебіг виборів у США, де її вже активно використовує Дональд Трамп у своїй кампанії проти Камали Харріс.
Які може вчинити Путін, щоб показати серйозність намірів?
Перший варіант – прямий ультиматум Заходу з певним переліком вимог, невиконання яких призведе до війни НАТО з Росією. Або удари по країнах НАТО звичайною зброєю з загрозою, що надалі буде удар "ядеркою". Щоправда, у такому разі Путін повинен мати готовність реалізувати загрозу у разі відхилення від вимог, тому що простору маневру в нього вже не буде.
Другий – удари по Заходу не відкрито або удари чужими руками. Наприклад, диверсії проти критичної інфраструктури (на трубопроводах, електростанціях, підводних комунікаціях тощо), кібератаки, передача зброї хуситам та інше. Ця версія найбільш популярна зараз на Заході, коли оцінюють можливу реакцію Путіна на удари далекобійною зброєю.
Третій - розпочати низку невоєнних дій, які, однак, виглядатимуть як підготовка до ядерної війни. Наприклад, розірвати всі відносини з Великою Британією, якщо вона дасть згоду на удари ракетами. Або закликати громадян РФ в обов'язковому порядку залишити територію всіх країн НАТО. Зміни ядерної доктрини також вписуються в цю логіку.
Ще один радикальний сценарій – ядерний удар по Україні, про що говорять уже давно, зокрема Байден. Проте, на щастя, досі ЯЗ не застосовували. При цьому в інформаційному полі України поширене вкрай легковажне ставлення до такої перспективи. Часто можна зустріти точку зору, згідно з якою ядерний удар по Україні ніяк не вплине на перебіг війни, натомість відправить Росію в міжнародну ізоляцію і змусить Москву до капітуляції.
Проте насправді ядерний удар – один із найстрашніших сценаріїв для України.
Ніхто не може гарантувати, що реакція світової спільноти виявиться справді жорсткою. Щоправда, у ЗМІ з'являлися непідтверджені дані, що США загрожували Москві знищенням флоту у разі ядерного удару по Україні. Однак це, як і будь-який інший варіант військової відповіді Заходу, означало б вступ НАТО у війну з Росією і, з високою імовірністю, призвело б до використання РФ ядерної зброї (звичайною зброєю Росія Альянсу протистояти не зможе). Чи ризикуватиме так НАТО через Україну - питання відкрите.
Китай та інші країни глобального Півдня неодноразово виступали проти застосування ядерної зброї. Але якою буде їхня реакція, якщо Кремль її застосує, достеменно невідомо. Чи розірвуть всі відносини з РФ, що обрушить її економіку? Чи побояться заганяти Путіна в кут, щоб самим не отримати ядерного удару? На ці питання немає однозначної відповіді.
А якщо після першого ядерного удару світова спільнота не дасть жорсткої відповіді Росії, то далі перед Україною виникне розвилка лише з двох варіантів.
Перший - припинити опір та капітулювати. Причому в такому разі йтиметься вже не про згоду зі втратою частини території через зупинку війни по лінії фронту (так званий корейський сценарій) - що в Україні часто називають капітуляцією, хоча капітуляцією корейський сценарій не є, адже по ньому країна зберігає суверенітет, армію, контроль над більшою частиною своєї території – а йтиметься про капітуляцію у прямому значенні слова: з окупацією всієї території російською армією, розпуском ЗСУ, призначенням Москвою нових керівників України тощо. Саме так сталося з Японією в 1945 році після ядерних ударів по Хіросімі та Нагасакі.
Другий варіант – нові серії ядерних ударів по Україні у разі відмови від капітуляції. Якщо Кремль не отримає жорсткої відповіді від міжнародного співтовариства після першого удару, то навряд чи його щось зупинить від завдання нових ударів, які рано чи пізно позбавлять Україну можливості продовжувати опір.
Якщо ж відповідь буде дійсно жорсткою і поставить Росію на межу розгрому, це може призвести до глобальної ядерної війни.
Всі ці сценарії настільки жахливі, що з їхнього приводу хочеться сказати лише одне: такого не може бути, бо не може бути ніколи. Однак після вторгнення РФ у 2022 році, у ймовірність якого мало хто вірив, ця формула вже не працює. Вторгнення показало, що, на жаль, втілюються у життя навіть найстрашніші варіанти.
Тим більше, що і в Україні, і на Заході, і в Росії дуже сильні позиції "партії війни". У Києві та Вашингтоні вона запевняє, що не потрібно боятися підвищення ставок, оскільки РФ не наважиться застосувати ядерну зброю і врешті-решт "зіллється". Московські "яструби" стверджують, що не варто побоюватися застосування ядерної зброї або висування ультиматуму з загрозою її застосування, тому що Захід не зважиться на жорстку відповідь і врешті-решт "зіллється". Але в результаті розрахунки партій війни з обох боків лінії фронту можуть виявитися вкрай хибними і ситуація вийде з-під контролю.
Гарантовано уникнути найгіршого розвитку подій можна лише одним способом – якнайшвидше зупинити війну в Україні.
